article 745

22

Это не всегда так. Анорексия в первую очередь — это расстройство психики мышления и поведения.

  • анорексички ничего не едят. Обычно они едят, только не в таком количестве, как здоровый человек с полноценным рационом. Количество пищи строго ограничивается.
  • анорексия всегда сопровождается рвотой. Не все люди с расстройствами пищевого поведения должны после каждого приема бежать в туалет, хоть это и глубоко укоренившееся убеждение. По данным австралийских ученых, в большинстве случаев от рвоты страдают люди с булимией.
  • анорексия не вылечивается никогда. Это ложь. Правдой является лишь тот факт, что анорексия одна из самых сложно поддающихся лечению заболеваний и вылечиться полностью может небольшой процент пациентов. Медицинская статистика британии утверждает, что 30% больных анорексией можно навсегда вылечить от этой болезни.
  • Психологическая основа

    Четкая причина появления заболевания до сих пор не определена. Но нередко она имеет генетическую предрасположенность или свои психологические факторы, способствующие развитию анорексии:

    • сексуальное, физическое насилие;
    • недостаток внимания, любви, понимания, уважения личности ребенка от своих родителей;
    • переизбыток внимания, любви и чрезмерной опеки, который приводит к отсутствию самостоятельности и зависимости;
    • перфекционизм в воспитании (примером служат доминирующие отцы, которые своим отношением к ребенку развивают в нем комплекс неполноценности, в последствии, вызывающий некое отвращение к своей внешности и фигуре)
    • наркомания, наследственность расстройства пищевого поведения;
    • потеря, смерть близкого человека или перенесенный развод в детстве;
    • пример родителей;
    • смена обстановки (работы, школы, переезд);
    • принудительное употребление пищи.

    Анорексия — идеальная фигура?

    Идеальная фигура — это не то, ради чего живет человек. Только нездоровый человек осознанно и целенаправленно готов умереть в прямом смысле ради торчащих костей на теле. Многие анорексички думают, что если они будут худыми, то станут счастливыми. Но не многим дано понять, что счастье заключается в других вещах.

    Лепить красивую фигуру лучше всего в спортзале, ведя здоровый образ жизни без негативных последствий и осложнений для здоровья. Девиз «лучше мертвая, чем жирная» — это скорее громкий крик наивных девушек, которые могут лишь вести беседы на эту тему, но, окажись в ситуации, когда их жизнь висит на волоске, они с большой вероятностью бы выбралидругой образ жизни и выбросили мысли об экстремальном похудении из головы. Анорексия — это не идеальная фигура, но идеальная смерть.

    Пересматривая фильмы с участием анджелины джоли, мы невольно улыбаемся и очаровываемся красотой этой женщины. Она мало ест, пьет только фруктовые и овощные соки, а двигается и ведет активный образ жизнь в пять раз больше, чем другие звезды голливуда.

    Кроме того, актриса активно занимается фитнесом и другими видами спорта. Многие девушки мечтают стать похожей на нее хоть немного. Однако не стоит забывать, что слишком сильное похудение зачастую имеет под собой психологическую подоплеку — депрессию, нервные срывы, комплексы.

    К сожалению, в погоне за анорексией их всех ожидает очень мрачная перспектива. В этом случае смерть не является исключением, а наоборот — чаще всего закономерность. Процент умерших от анорексии с каждым годом растет. А это означает, что из двадцати человек, как минимум один умирает.

    Вконтакте

    Все данные в статье основаны на практическом опыте как клиники расстройств пищевого поведения, так и лично руководителя клиники — а.в. Назаренко .

    «как заболеть анорексией?» — один из самых распространённых запросов в поисковых системах яндекс и google. Измученные длительными диетами, срывами и перееданиями дамы с компульсвиным перееданием, а также булимики, замученные вырываниями, голодом, слабительными и мочегонными, наряду со своими вечно худеющими последовательницами ищут, как заболеть анорексией и, таким образом, навсегда избавиться от постоянного чувства голода.

    Но дело в том, что заболеть анорексией специально практически нереально: в большинстве случаев вы приобретете другое расстройство пищевого поведения, но не анорексию. Секрет в том, что у анорексика, булимика и компульсивщика — совершенно разная психика, психические вектора, метаболизм, физическая и эмоциональные предрасположенность. Психофизические качества личности во многом определяют наши навыки, умения, профессионализм и др. Как боксер, фехтовальщик, шахматист и бегун, несмотря на то, что они все — спортсмены, имеют разные психофизические качества, во многом обуславливающие их призвание, так и анорексик, булимик и компульсивщик изначально имели предрасположенность к тем или иным проблемам с пищевым поведением, которые формировалось исходя из их личностных качеств.

    Рассмотрим же анорексию, как феномен, о котором у нас очень мало знают, и постараемся более детально разобраться в специфике данного заболевания. Диагноз анорексия ставят практически все врачи девушкам с индексом массы тела ниже установленной министерством здравоохранения нормы, по которой, допустим, вес 57кг считается идеальным для роста 160см и которая, кстати, предполагает увеличение веса по мере взросления.

    В реальности же женщина с ростом 160см при весе 57кг будет считать себя толстой, хотя ее вес в норме по данным таблицы. А женщины с индексом тела ниже нормы чувствуют себя стройными и в большинстве случаев не имеют из-за недостатка веса проблем со здоровьем. Нормы веса здравоохранения отличаются от потребностей и представлений большинства женщин. Мы придерживаемся других показателей и норм, один из главных критериев которых — это удовольствие от своей фигуры: личный комфорт, обеспеченный совокупностью положительных психологических и физиологических ощущений своего тела.

    Практически все врачи: психологи, психотерапевты, диетологи и даже гастроэнтерологи и терапевты, не знают видов пищевых расстройств, а тем более типов. Булимию путают с компульсивным перееданием, анорексию с булимией. А ведь это 3 разных вида расстройств пищевого поведения с тремя разными наборами симптомов и тремя разными типами личности у страдающих ими пациентов. И расхождения, отличительные особенности данных заболеваний также существенны, как разница между гриппом, орз, ангиной и бронхитом: путаница в них также недопустима и может иметь непоправимые последствия.

    Всем поголовно ставить диагноз анорексия, как минимум, непрофессионально: потеря веса еще не является свидетельством наличия того или иного заболевания. Каждому 3 клиенту, проходящему у меня предварительную консультацию, ставили диагноз анорексия и прописывали любимые всеми врачами антидепрессанты, игнорируя простую истину: не всё, что худое — анорексия. Для примера достаточно вспомнить про астеников с худощавыми фигурами и впалыми щеками. А также сколько десятилетий женщины голодали для похудения, применяли голод для очищения организма и т.п. И до недавнего времени им поголовно не ставили диагноз анорексия. Анорексия стала бумом нашего времени, хотя показатели статистики заболеваемости так и не изменились: 5% составляет анорексия от всех видов расстройств пищевого поведения. А своей популярностью анорексия обязана современному обществу, которое приучено к штампам и обобщению.

    итак, что такое анорексия и какие ее симптомы? (все остальное не относится к анорексии)

    1. Вес при анорексии — ниже 40 кг при росте 165 и он постепенно/стремительно падает.

    2. Вес может быть 35 кг и устойчиво держатся не менее полугода.

    3. При анорексии не используют очистительных процедур таких, как вырывание или применение слабительных, это характерно для булимической анорексии, которую ни в коем случае не стоит путать с заболеванием булимия.

    4. Маленький вес остается неизменным не менее полугода!

    5. Характеры анорексиков отличаются от характеров булимиков. Анорексики имеют буквально хрустальные эмоции, их пугают любые эмоции.

    6. В практике 98% анорексиков отличницы, привыкшие быть лучшими во всем и страдающие от того, что чего-то не достигли. Ежедневые занятие, спорт, беспрерывная жесткая дисциплина. В большинстве случаев они в детстве не получают достаточной поддержки от родителей (к примеру, имеют «слабую» эмоционально маму), быстро взрослеют, обретая независимость и силу, поскольку надеяться только на собственные силы.

    7. Любимая диета анорексика — 300 ккал в день или шоко диета, но в основном 1 огурец, 1 яблоко или шоколадка, причем, опять одна. Такой минимализм рознит анорексию и булимию: при булимии присутствует страсть к еде, большим объемам еды, вкусовым ощущениям, страсть к жизни, стремление испытать всё, а при анорексии, наоборот, присутствуетСтрах перед усім цим, а даному випадку присутній пристрасть до обмеження себе, дисципліни і голоду. Слідуючи такій логіці, виходить, що анорексія і булімія — дві сторони однієї медалі під назвою харчова залежність.

    у вас не анорексія

    1. Постійні коливання ваги: плюс/мінус 10-15кг.

    2. Періодичні або щоденні виривання.

    3. Вага в нормі, або вище, або трохи нижче норми.

    4. Дієта при анорексії-це 300 ккал в день або 1 яблуко і вода. Тому триразове харчування овочевими салатами з кашею вранці-це не анорексія.

    Мені вдалося за більш, ніж десятирічну практику виділити різні види харчових розладів (навіть такі рідкісні, як румінація і бігорексія, з якими ефективно працюємо вже більше 7 років), встановити їх типи. Команда клініки успішно працює з булімістичною анорексією, і ми знаємо відмінність даного типу від булімії. Булімістична анорексія — це виривання одним яблуком або однією шоколадкою або пачкою печива (щось одне або максимум одне блюдо) без харчових запоїв і гульні з величезною кількістю їжі, а після відразу ж-спорт або голод при вазі нижче середнього.

    Правильно поставлений діагноз, практичний успішний досвід може гарантувати ефективне лікування розладів харчової поведінки.

    » як захворіти на анорексію? я дуже цього хочу!» на превеликий жаль, щодня сотні дівчат і жінок задають собі це питання. Лікарі всього світу б’ють справжнісіньку тривогу — все більше і більше жінок хворіють на анорексію. Але ж анорексія або, як її іноді помилково називають, анарексія – це важке комплексне захворювання, а не простий і нешкідливий спосіб схуднути, як вважають багато жінок.

    Особливо часто питанням про те, як захворіти цією самою анорексією, спантеличуються молоді дівчата, які прагнуть максимально походити на своїх кумирів. Однак багатьом з них невтямки, що в анорексії немає нічого хорошого. Єдине, що вони помічають – це зовнішній прояв анорексії – надмірно низьку масу тіла. Однак це зовсім не так.

    Практично ніхто з людей, які зіткнулися з такою напастю, як анорексія, ні в якій мірі не раді своєму захворюванню і вже тим більше не пишаються своєю ідеальною фігурою. А навпаки, соромляться її, відчуваючи себе як і раніше занадто товстими. Так, наприклад, хвора на анорексію дівчина при зростанні метр вісімдесят важить всього 50 кілограм, але, тим не менш, продовжує вважати себе надмірно товстою і непривабливою. Ці побоювання приймають форму справжніх найсильніших фобій, що перетворюють життя хворої людини в непроглядне пекло.

    Позбутися від анорексії не так – то просто, адже це не хронічний нежить, що нагадує про себе кілька разів на рік. Хворі на анорексію люди не в змозі контролювати свою свідомість, думки і вчинки. Все життя і всі думки дівчат тільки про їжу і свою вагу: вид продуктів, підрахунок калорій, розглядання уявних складок на своєму тілі. Причому найчастіше хвороба не залишає жінку в спокої навіть уві сні – її мучать найсильніші кошмари, пов’язані з власним тілом і їжею. Навіть уві сні в гонитві за ідеальною фігурою жінки змушені рахувати калорії і планувати свій раціон харчування. В результаті жінка уникає сну, її нервова система ще більше виснажується – виходить своєрідне замкнуте коло.

    Жертва анорексії не може вести повноцінний спосіб життя-ходити в гості, відпочивати з друзями. Хвороба просто-напросто вириває жінку з життя, прирікаючи її на самотність і нерозуміння оточуючих її людей – родичів, друзів, колег по роботі. Жінку з часом можуть почати вважати, щонайменше, дивною.

    Більш того, анорексія являє собою реальну загрозу для життя жінки, так як з дуже високою часткою ймовірності може привести до летального результату. Саме анорексія серед усіх психологічних захворювань має найвищий відсоток смертності. Саме тому в тому випадку, якщо у вас, або у ваших близьких з’явилися симптоми анорексії, необхідно якомога швидше, без всяких зволікань, необхідно звернутися за допомогою до лікаря.

    Для того щоб розпізнати анорексію, необхідно знати хоча б основні ознаки захворювання. Тільки в цьому випадку можна вчасно розпізнати захворювання і вжити необхідних заходів.

    Симптоми захворювання

    • незадоволення своєю вагою при його нормальних показниках

    перша ознака захворювання на анорексію – невдоволення хворої людини своєю вагою, часто абсолютно нормальним. Жертва анорексії постійно прагне схуднути і найстрашніший для неї кошмар – набрати хоч 10 грам. Цей страх повністю заглушає всі інші емоції і думки. До речі кажучи, практично у всіх випадках першопричиною розвитку анорексії є низька самооцінка дівчини і невдоволення своїм зовнішнім виглядом. Саме тому для батьків дівчини – підлітка дуже важливо всіма доступними засобами підтримувати її високу самооцінку. І тоді питання: «анорексія, як захворіти?»не встане перед нею.

    • порушення менструального циклу

    ще одним дуже яскравою ознакою того, що жінка страждає саме анорексією, є стійке порушення менструального циклу – відсутність трьох і більше менструацій поспіль. Як правило, лікар-гінеколог виставляє жінці діагноз «аменорея» в тому випадку, якщо викликати менструацію можливо тільки шляхом введення спеціальних гормональних препаратів, що містять естроген.

    • надмірне зниження ваги

    ну і, зрозуміло, не можна вести мову про анорексію в тому випадку, якщо вага хворої жінки залишається нормальним. Типовою ознакою даного захворювання є критично низька маса тіла. Однак пам’ятайте про те, що в тому випадку, якщо захворювання вдалося визначити на самому початку, критичного зниження маси можна уникнути, якщо своєчасно звернутися за допомогою до лікарів. Навіть в тому випадку, якщо хвора дівчина категорично відмовляється звертатися за допомогою до лікарів, рідні повинні самостійно відвідати психолога – він обов’язково підкаже, як вчинити в даній ситуації.

    Типи поведінки при нервовій анорексії

    багато в чому поведінка жінок, хворих на анорексію, дуже схоже. І, тим не менш, лікарі виділяють два основних типи поведінки людини:

    • обмежувальна тактика

    жінки, які обрали дану тактику поведінки, добровільно і усвідомлено обмежують себе в кількості з’їденої їжі. Одні ніколи не з’їдять ні на грам більше. Чим вони можуть собі дозволити за своїми власними підрахунками. Подібна жінка ніколи не дозволить собі наїстися досхочу, а завжди знаходиться в режимі екстремального голодування.

    • очисна тактика

    у тому ж випадку, якщо жінка, хвора на анорексію, вибрала іншу тактику поведінки, вона буде надходити наступним чином: наїдатися досхочу, не обмежуючи себе ні в кількості їжі, ні в її вигляді – це можуть бути і жирні, і солодкі, і копчені страви. Однак негайно ж після прийняття їжі жінка викликає у себе блювоту, або ж зловживає проносними засобами або клізмами. Як правило, подібні хворі пояснюють свої дії наступним чином:» боюся захворіти на анорексію», не усвідомлюючи, що вони і так вже хворі.

    Лікування анорексії

    незважаючи на те, що нервова анорексія є психологічним захворюванням, вона, на відміну від, наприклад, депресії або нападів паніки, лікується вона вкрай важко. Універсальних ліків від анорексії не існує – це не головний біль, для усунення якої досить прийняти знеболюючу таблетку. Лікування анорексії дуже тривалий, а головне, комплексний процес, що вимагає чимало сил і часу.

    В першу чергу лікарі призначать хворій жінці препарати, що володіють загальнозміцнюючим впливом на організм, а також стимулюють роботу імунної системи. У тому випадку, якщо виснаження надзвичайно сильно, а організм хворої жінки не в змозі приймати їжу, їй будуть призначені внутрішньовенні крапельниці з глюкозою, необхідні для підтримки життєдіяльності організму. В іншому випадку її життя опиниться під реальною загрозою.

    Також практично всім жінкам, які страждають від анорексії, лікарі призначають антидепресанти. І це неспроста-практично завжди анорексія йде рука об руку з депресією. Однак деякі лікарі вважають, що застосування антидепресантів абсолютно безглуздо, а їх побічні дії можуть тільки погіршити ситуацію. Найправильнішим буде приймати рішення про необхідність даних препаратів в кожному випадку індивідуально, грунтуючись на самопочутті і психологічному стані жінки.

    Те ж саме стосується і транквілізаторів. Якщо лікар вважатиме за необхідне, він призначить їх жінці. Подібні препарати допомагають хворій жінці подолати гнітюче відчуття тривоги і занепокоєння. Однак необхідно мати на увазі, що транквілізатори викликають дуже швидке звикання, тому їх не можна застосовувати протягом тривалого часу. І, крім того, їх ні в якому разі не можна призначати